За роки протидії російській агресії з’явилася низка базових законів, що так чи інакше регулюють державну політику щодо Криму та Донбасу. Їхній аналіз зараз говорить про наявність в них неузгодженостей як в термінах, так і в підходах, а спорадичні зміни в них — про непослідовність державної політики. Державна політика щодо Донбасу та Криму має бути послідовна, цілісна і зрозуміла всім громадянам та нашим міжнародним партнерам, які весь цей час підтримують Україну в боротьбі з агресором.
Уніфікація підходів до регулювання загальних аспектів державної політики, пов’язаної з тимчасово окупованими територіями на Донбасі та Кримському півострові, синхронізується з вектором зовнішньої політики України, що спрямований на сприйняття в одному ключі дій Російської Федерації з тимчасової окупації цих територій.
Саме на цьому ми побудуємо державну політику щодо реінтеграції тимчасово окупованих територій.
При цьому, в жодному разі не йдеться про будь-які поступки державі-агресору в питаннях територіальної цілісності та державного суверенітету України.
Кардинальні зміни можна прийняти за один день, але імплементація завжди займає набагато більше часу. Бо написати нове регулювання набагато простіше, ніж досягти того, щоб воно працювало. Саме тому ми не обмежуємо процес реінтеграції декількома роками, а очікуємо тривалий, глибинний та всеосяжний процес. Коли з часу початку тимчасової окупації сплинуло понад cім років, годі очікувати що зворотний процес може зайняти менше. Розкол, інспірований Росією, ми будемо долати ще досить довго.